Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.10.2015 року у справі №6/129-10
Постанова ВГСУ від 30.08.2016 року у справі №6/129-10
Постанова ВГСУ від 26.04.2016 року у справі №6/129-10
Постанова ВГСУ від 23.06.2015 року у справі №6/129-10
Ухвала КГС ВП від 26.07.2018 року у справі №6/129-10
Постанова ВГСУ від 23.06.2015 року у справі №6/129-10
Постанова ВГСУ від 23.02.2017 року у справі №6/129-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 6/129-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Білошкап О.В., Жукової Л.В.,розглянувши касаційну скаргуАрбітражного керуючого Пересадька Романа Івановичана ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 рокуу справі№ 6/129-10 господарського суду Сумської областіза заявоюУправління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської областідоПриватного акціонерного товариства "Ворожбянський машинобудівний завод"провизнання банкрутом

за участю представників сторін: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 6/129-10 (головуючий суддя - Фоміна В.О. суддя - Крестьянінов О.О., суддя - Шевель О.В.) відмовлено в задоволенні заяви арбітражного керуючого Пересадька Р.І. про повернення судового збору.

Не погоджуючись з ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 6/129-10, арбітражний керуючий Пересадько Р.І. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року та прийняте нове рішенням, яким повернути з Державного бюджету України арбітражному керуючому Пересадьку Р.І. 609, 00 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Сумської області від 12.02.2015 року у справі № 6/129-10.

В обґрунтування доводів касаційної скарги арбітражний керуючий Пересадько Р.І. посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, арбітражний керуючий Пересадько Р.І. звернувся з заявою про повернення судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 609, 00 грн. На підтвердження сплати вказаної суми заявником надано копію квитанції № 0.0.350153608.1 від 17.02.2015 року, (оригінал знаходиться в матеріалах справи) та довідку Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 року у справі № 6/129-10 заяву арбітражного керуючого Пересадька Р.І. призначено до розгляду, зобов'язано надати суду довідку казначейства щодо зарахування суми судового збору у розмірі 609, 00 грн., до Державного бюджету України відповідно до квитанції № 0.0.350153608.1 від 17.02.2015 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 року відкладено розгляд заяви арбітражного керуючого Пересадька Р.І. про повернення судового збору, повторно зобов'язано надати суду довідку казначейства щодо зарахування суми судового збору у розмірі 609, 00 грн., до Державного бюджету України відповідно до квитанції № 0.0.350153608.1 від 17.02.2015 року.

Відмовляючи в задоволенні заяви арбітражного керуючого Пересадька Р.І. про повернення судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів на підтвердження зарахування судового збору сплаченого відповідно до квитанції №0.0.350153608.1 від 17.02.2015 року до державного бюджету.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно довідки статистично-інформаційного відділу Харківського апеляційного господарського суду, виданої за результатами перевірки зарахування судового збору до державного бюджету, сплаченого квитанцією №0.0.350153608.1 від 17.02.2015 року у розмірі 609, 00 грн., платник "пересадько р и", банк - ПАТ "Акцент-банк" (МФО 307770), вказано, що за даними виписки УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова по рахунку Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року є підтвердження про зарахування судового збору у розмірі 609, 00 грн., сплаченого платником "пересадько р и" за платіжним документом № @ 2PL541750 від 17.02.2015 року банк платника - ПАТ КБ "Приватбанк" (МФО 305299).

Як вбачається з матеріалів справи, заявником до суду апеляційної інстанції не надано витребуваних ухвалами суду доказів зарахування судового збору сплачених квитанцією № 0.0.350153608.1 від 17.02.2015 року, при цьому, були подані клопотання про витребування доказів, мотивовані тим, що на направлені ним запити до банківських установ відповіді не отримано, що унеможливлює самостійно надати необхідні для розгляду заяви докази зарахування судового збору.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 року та 02.02.2016 року відмовлено в задоволенні клопотань про витребування доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази у вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено, який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в обґрунтування своїх клопотань про витребування доказів арбітражний керуючий Пересадько Р.І. вказував про неотримання від банків відповідей на його запити щодо обставин перерахування судового збору, а також повторне звернення з вказаними запитами до банків.

У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання (п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відсутність відповідей від банківських установ на запити арбітражного керуючого Пересадька Р.І. щодо зарахування судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги не може слугувати обставиною, що перешкоджала заявнику самостійно отримати вказані докази та на виконання вимог ухвал подати до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Арбітражний керуючий Пересадько Р.І. вимог ухвал суду, щодо надання доказів про зарахування судового збору до державного бюджету сплаченого саме за квитанцією № 0.0.350153608.1 від 17.02.2015 року не виконав, зазначених доказів не надав.

Виходячи з норм ст. ст. 33, 38, 43, 86 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні заяви арбітражного керуючого Пересадька Р.І. про повернення судового збору з Державного бюджету України за подання апеляційної скарги у справі № 6/129-10.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 6/129-10 підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Пересадька Романа Івановича залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 6/129-10 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Білошкап О.В. Жукова Л.В.